Тяга до солодкого сформувалася у людей еволюційно, тому що солодкі продукти містять цукри. Вони були нечастим джерелом легкодоступної енергії, критично важливої для виживання в умовах постійної нестачі. Але це стало проблемою в сучасну епоху надлишку їжі. Те, що раніше допомагало нам, перетворилося на дезадаптивний механізм, що сприяє розвитку таких захворювань, як карієс, ожиріння та діабет (Mennella et al., 2016).
Сучасні рекомендації щодо здорового харчування закликають до зниження споживання не тільки цукру, а і солодких продуктів, які містять низькокалорійні штучні підсолоджувачі (Canada Food Guide: Sugar Substitutes and Healthy Eating, WHO: Advises Not to Use Non-Sugar Sweeteners for Weight Control, PAHO Guideline on Dietary Recommendations, NHS: Drinks and Cups for Babies and Young Children).
Обґрунтуванням є в тому числі широко поширена ідея, що постійний вплив солодкого смаку як такого, незалежно від походження, може посилювати вподобання до нього і спонукати обирати більше висококалорійної солодкої їжі. Це здається цілком логічним, але чи підтверджується ця ідея наявними науковими даними?
В новому 6-місячному рандомізованому контрольованому дослідженні (Čad et al. (2025) автори перевіряли, чи дійсно вплине кількість солодкої їжі в раціоні на те, наскільки людям подобається солодкий смак і наскільки вони його прагнуть — безпосередньо піддаючи сумніву поширене припущення охорони здоров'я про те, що менше споживання солодкої їжі знижує тягу до солодкого і, як наслідок, споживання калорій та масу тіла.
Методи
180 здорових дорослих були випадковим чином розподілені в одну з трьох груп на 6 місяців. Усі учасники отримували дієтичні рекомендації та ~50% щоденних енергетичних потреб у вигляді наданих продуктів. Групи відрізнялися лише часткою солодких продуктів в раціоні (із цукрів, низькокалорійних підсолоджувачів, фруктів і молочних продуктів): 7% (низьке споживання), 35% (звичайне) або 80% (високе). Уподобання до солодкого смаку, сприйняття його інтенсивності, вибір їжі, споживання енергії, маса тіла та кардіометаболічні показники оцінювалися на початку дослідження, через 6 місяців і через 4 місяці після його завершення.
Результати
Споживання солодкої їжі суттєво відрізнялося між групами під час втручання. Проте, незважаючи на це, між групами не було виявлено жодних відмінностей у вподобанні до солодкого смаку, сприйнятті його інтенсивності, виборі їжі, споживанні енергії, масі тіла чи кардіометаболічних показниках (глюкоза, інсулін, HbA1c, ліпіди). Після завершення дослідження учасники всіх груп спонтанно повернулися до свого звичного рівня споживання солодкої їжі.
Сильні сторони
Відносно висока кількість учасників, і низька кількість тих, хто не завершив програму.
Дослідження було подвійним сліпим.
Три групи однакового розміру зі значною різницею частки солодкого в раціоні між групами.
Методи оцінки вподобань і сприйняття інтенсивності солодкого смаку були достатньо точними, валідними та чутливими.
Обмеження
Різниця у кількості солодкого між групами виявилася меншою, ніж планувалося.
Результати оцінювалися лише в обрані точки часу, а не щомісяця, що могло призвести до пропуску тимчасових ефектів.
Відсоток зібраних зразків сечі (для підтвердження фактичного споживання) був нижчим за очікуваний.
Вибірка складалася переважно зі здорових жінок, що обмежує можливість узагальнення результатів на чоловіків, дітей, людей похилого віку та людей із захворюваннями.
Більш конкретні порівняння продуктів харчування (наприклад, напої з перекусами) могли б виявити більше нюансів.
Висновок
Всупереч рекомендаціям провідних організацій охорони здоров'я, зменшення або збільшення споживання солодкої їжі протягом 6 місяців не змінило смакових уподобань щодо солодкого, харчової поведінки, маси тіла чи метаболічних показників здоров'я.
Як ці результати поєднуються з наявними науковими даними?
Не можна сказати, що вони їм суперечать: насправді вже накопичилася деяка кількість доказів, які свідчать про відсутність надійного емпіричного підґрунтя для концепції "споживання солодкого → тяга до солодкого". Хоча популярна гіпотеза припускає, що збільшений вплив призводить до формування тяги до солодкого, емпіричні дані з рандомізованих контрольованих та лонгітюдних досліджень суперечливі і часто ставлять під сумнів цей причинно-наслідковий шлях.
Систематичні та наративні огляди показують, що споживання солодких продуктів не обов’язково змінює смаки у дітей і дорослих.
Нещодавні публікації підкреслюють відсутність послідовного довгострокового зв’язку між впливом солодкого смаку та вподобанням до нього:
Appleton et al. (2018): Комплексний систематичний огляд 14 контрольованих випробувань та 7 когортних досліджень показав, що в той час, як збільшене споживання солодкого може навіть зменшувати потяг до нього в короткостроковій перспективі, дані про довгострокові ефекти обмежені.
Mela & Risso (2024): Автори проаналізували недавні систематичні огляди, випробування та обсерваційні дослідження. Висновок: “Незважаючи на поширене припущення про причинно-наслідковий шлях ‘споживання солодкого → більша любов до солодкого’, баланс доказів з недавніх первинних дослідницьких публікацій, в доповнення до попередніх систематичних оглядів, не надає емпіричної підтримки цьому зв’язку. [...]. Більше того, принаймні в короткостроковій перспективі, споживання солодкого послідовно пригнічує бажання солодкого.”
Jager et al. (2022): Цей огляд виявив деякі докази того, що ранній вплив у немовлят на солодкий смак у специфічних форматах (наприклад, солодка вода) може збільшувати вподобання до подібних продуктів. Однак для складніших смаків та впливу пізніше в дитинстві результати були непослідовними.
Рандомізовані контрольовані дослідження
Серед інших недавніх РКД про те, як зміна вживання солодкого впливає на вподобання, є як ті, що приходять до схожих з Čad et al. висновків, так і ті, результати яких їм суперечать:
Ebbeling et al. (2020): 12-місячне РКД для порівняння заміни звичних для учасників напоїв із цукром на несолодкі напої або напої зі штучними підсолоджувачами. Група, яка споживала несолодкі напої показала значне зниження порогу сприйняття солодкого смаку, так і улюбленої концентрацій солодкого смаку.
Kendig et al. (2023): Це 12-тижневе дослідження виявило, що учасники, які перейшли з SSB на воду, мали знижене вподобання до сильних розчинів сахарози порівняно з тими, хто перейшов на напої зі штучними підсолоджувачами.
Mah et al. (2024): на відміну від попередніх двох не виявлено однозначних змін у вподобанні солодкого смаку або чутливості до нього в учасників.
Mueller et al. (2024): не виявлено ефекту від споживання солодких або кислих напоїв на смакові вподобання у дітей 4-7 років.
Практичні висновки: що це означає для нас?
В той час, як обмежити кількість цукрів, особливо доданих, в їжі — гарна ідея, можливо місяцями давитися несолодким чаєм, якщо він вам не подобається, замість використання штучного підсолоджувача з метою звикнути заради користі для здоров’я — необов'язково. Варто шукати гнучкі підходи до зміни раціону, які працюють для вас.
Вплив солодкого смаку як такого на посилення природнього потягу до солодкого не є однозначно встановленим науковим фактом, більше того ми знаємо, що принаймні в деяких умовах і на деяких популяціях так не працює.